Серж Петренко

Проектував цей костел архітектор Михаловський. Причому "бєзвозмєздно, то єсть даром", як зараз прийнято казати - на громадських засадах. Через це працювати йому нерідко доводилося й по ночах.
І от в одну з таких ночей явилася йому Діва Марія. Подивилася на нього сумовито, похитала головою і лагідним голосом спитала:
- Ти чого не спиш оце, чоловіче добрий?
- Та храм проектую, якраз у твою честь...
- Молодець, богоугодне діло робиш. А покажи-но мені на кресленні, де ти збираєшся поставити орган?
- Осьо тут.
- Е, ні! Розмісти його на другому ярусі, і щоб чітко над входом!
- А... а... ну добре, зроблю як ти хочеш, але чому саме там?!
- Та дійшли до мене нехороші чутки, що деякі святі отці таким бл... кхе-кхе, блудом займаються, що мені навіть уголос сказати соромно. То я оце і прийшла до тебе, щоб ти у новому храмі розмістив орган саме там, де я тобі сказала. І якщо хоч один священник-педофіл поріг того храму переступить, то клянуся непорочністю, так йому той орган зразу на голову і ***неться!

В цьому місці втомлений Михаловський заснув, і останнє слово почув нерозбірливо. А на ранок уже й сам не міг згадати, чи Діва Марія справді являлася йому, чи тільки приснилась. А, може, і взагалі вся ця історія - чистісінька вигадка. Але так чи інакше, орган у тому костелі розташований угорі над входом, і за весь час існування храму (сотня з гаком років) жоден його священнослужитель ні в яких збоченнях поміченим не був.

- Алло, Ігорьок, привіт!
- Привіт, Олю,  кохана! Як ти там?
- Нормально,  а як тут іще може бути? Це ти там як? Справився вже?
- Так,  оце якраз дзвоню сказати, що вже рушили додому. У п'ятницю чекай.
- О, чудово. То що,  буде мені шубка?
- Аякже, раз я обіцяв - значить,  буде! Хутро везу, як тільки приїду - одразу викликаємо кравця,  хай знімає мірку й шиє.
- Прекрасно! А меду взяв?
- Ну звісно! Треба ж тебе солоденьким побалувати,  і щоб фігура не зіпсувалася..
- Так,  давай без підколок! Фігура у мене завжди в порядку була! Рибу теж везеш?
- Ха, це ж святе! Тобі - медку,  а мені - тараньки до пива...
- Точно, як же це я не подумала... Яйця теж узяв?
- Олю, ну їх к лихій годині! Досить із мене минулого разу - більше побив і викинув дорогою,  ніж довіз! На цей раз - ніяких яєць.
- Ігорьок, я ж тебе просила! У нас гості в суботу будуть,  я їм олів'є обіцяла!
- То що я тобі, в Києві яєць не знайду?
- В Києві ти міг і риби наловити, але ж чомусь не хочеш,  везеш звідти? А я знаю чому - бо там екологічно чистий регіон, не те що в нас. То колись Київ був найзеленішою столицею Європи,  тепер одна назва лишилася. Так що давай,  поки ще недалеко від'їхав - вертайся й бери яйця.
- Ти хочеш,  щоб заради яєць ми з оцим усім вантажем розвертались і знову туди-сюди перлися?
- А хто тебе примушує пертися з усім вантажем? Візьми з собою когось,  а решта хай потихеньку везуть, потім наздоженете їх. 

Що було далі,  ви вже знаєте з історичних літописів, але не повністю. Древляни розірвали князя Ігоря навпіл,  а оскаженілі поляни влаштували не одне вогнище,  а два. В одному - величезному - вони спалили Коростень, а на іншому - меншому - спалили винахідника першого у світі мобільного телефона, причому разом із винаходом і кресленнями. Всім жителям Русі було під страхом смертної кари наказано забути про нещасного винахідника (знов-таки разом із винаходом) і ніколи більше не згадувати.

Бо оте ваше базікання по мобільнику до добра не доводить!

 Справжній Президент України за каденцію повинен зробити три речі: збудувати собачу будку, виростити курс долара до гривні й посадити Юлю Тимошенко.

Нарешті потроху відновлююся від чергового кількарічного ступору. Згадав молодість, тряхнув стариною: почав бавитися віршиками на ХарківФорумі. Раніше чув думку, що інтернет-форуми як явище вимиратимуть, що вони неконкуретоздатні проти соцмереж. Але харківський форум напрочуд масовий. Звісно, за рахунок комерційних оголошень, але тим не менше. Ні моя улюблена Домівка, ні Теревені в найкращі свої часи не могли похвалитися такою відвідуваністю, як ХФ нині. Тому сподіваюся, що це посилання не повторить долю посилань на Домівку й Музфорум. Між іншим, мені там теж віршика присвятили, о! Здається, вдруге в моєму житті. А першою була Факар Чуковська... ех... 

Євген був парубок моторний
і хоч у збірну лівий хав:
з ударом, з дриблінгом, проворний,
голи-красунчики клепав!
Та як пішли уже фінали,
дніпрян севільці обламали.*
Тут Коноплянка щось збагнув;
переконавшись, що іспанці -
поважні дони, а не ланці,
з "Дніпра" в "Севілью" сам чкурнув...

*інший варіант:
Та андалузькі роха-бланки
дали дніпрянам прочуханки.

Слово популярне, але його правопис у жодному підручнику не розглядається. Непорядок. Тим паче, українську мову потихеньку починають вивчати все більше людей. Та ще й перше вересня на носі. Пропоную цей віршик для позакласного читання:

В нас радіє все село:
при смерті (хто? що?) Хуйло!
Яму риє півсела
для (кого? чого?) Хуйла.
Викопаєм чималу
і Хуйлові, і Хуйлу.
Заспіваєм "Ла-ла-ла"
й кинем червам (що?) Хуйла,
хай за земляним столом
снідають (ким? чим?) Хуйлом.
Хай росте будяк здоровий
на Хуйлі і на Хуйлові!

Якщо хлопчик слуха "Квін",
Рокерів проклятих -
Це погано чинить він!
Треба не давати!
Хлопчик слуха блатняки
Про тюрму й бандита?
Дуже добре! От таких
Можна й похвалити!
Армстронга буржуйський джаз
Чи якісь "Пінк Флойди" -
Це погано, це у нас
Відтепер не пройде!
От захоче дітвора
русскій реп із матом -
Це вже добре, це - ура!
Слухайте, малята!

( на жаль, це навіть не стьоб: http://la-sharik.livejournal.com/57207.html )