Серж Петренко

Увага! Подальший текст містить ненормативну лексику. Фанам гурту "Королівські зайці" читати не рекомендується. Фанам Ірени Карпи можна, їм однак усе пофіг.
( Read more... )

Зараз розкрию маленьку таємницю: тяга до поезії в мене з'явилася через те, що з дитинства я люто ненавидів лірику. От і спрацював логічний ланцюжок: ненавидів лірику -> подобалися пародії на неї -> хотілося самому теж їх писати -> довелося опановувати мистецтво рими й образів. Власне, десь так половину моїх творінь становлять саме пародії. Одну з них - на пісню сестер Тельнюк - я вже виклав тут (гадаю, впізнали?), але загалом мені хотілося зляпати окрему збірку саме пісенних пародій. А в ідеалі - створити проект на кшталт покійного "Made in Ukraine". Тому буду безмежно щасливий, якщо відгукнеться хтось із музикантів-однодумців. Чесно кажучи, я навіть не розумію, чому в Україні пародій ніхто не робить?!! "Світязь" не рахується - вони займаються цим майстерно, але безбожно рідко, а зазвичай пишуть занудну попсу. Вищезгаданий "Made in Ukraine" завернувся - і це, на жаль, логічно виправдано, адже творив він на хвилі неабиякого піднесення популярної музики в середині 90-их (ех, з якою ностальгією згадується "Територія А"!..), але слідом за потужним підйомом на естраді настав спад. Одну пародію я бачив у "Тостера" - шикарний, потрясаючий кавер на "Тату"!!! Але всього один. В той час як по російському ТБ пародії ідуть регулярно. Люди, мене душить величезний шкрек!!! Чим ми гірші?!! Чорт забирай, українці завжди славилися пісенними талантами і почуттям гумору, чому ж тоді в нас начисто вимер жанр пародії?!! Хоч бери та звертайся до музикантів із того ж "Тостера" - один хрен вони зараз переживають творчу кризу... Я готовий писати що завгодно кому завгодно - аби лише це комусь було потрібно. Тому з метою привернення уваги переписую всю цю хренотінь зі свого ЖЖ на форум - а якщо виявиться мало, то й не на один.
З того, що я вже "натворив", більшість "вузького призначення" - використано й забуто, а дещо вивалюю сюди.

Спи собі сама (оригінальна версія належить гурту "Скрябін")

Часом буває так, що хочеш відчути
Речі, яких дітям краще не знати,
І тягне тебе то саме місце,
Якого ти рада би краще й не мати.
Ти дивишся пильно подругам в очі -
А раптом котрась із них також хоче?
Але не колише їх твоє горе,
І їхні очі твоїм говорять:
(приспів:)
Спи собі сама,
Коли в голові нічого нема,
Спи собі сама...

Часом буває так, що в магазині
Ти хочеш спитати, скільки коштує Зіна.
Тебе окидають розуміючим оком
І кашляють стиха, немов ненароком.
І ти ростеш, старієш, вмираєш,
А свого сенсу так і не знаєш,
Боїшся його, від нього втікаєш,
І в ліжку своєму одна засинаєш...
(приспів)

Наступну пісню переспівували всі, кому тільки не ліньки. (За "базу" я брав версію Тараса Чубая - як найвдалішу, на мій погляд.) І тільки щойно я зрозумів, чому це так. Пісня насправді вийшла просто магнетичною! Чи то Івасюк взагалі такий харизматичний, чи то він саме сюди стільки душі вклав... Пародія на неї вийшла цілковито в такому дусі, як наче писалася в один день з оригіналом - і це сталося виключно само собою. Я навіть боюся, що вона геть "не піде" сучасній молоді, а сприймуть її хіба люди старшого покоління.

Я піду в далекі гори

Я піду в далекі гори,
Поміж кручі та бескиди,
І попрошу вітру з горів:
Най вдає, що ніц не видів!
Хай не зможуть дошукатись
Ні собаки, ні агенти -
Краще двадцять літ ховатись,
Ніж платити аліменти!
(приспів:)
Мила моя, люба моя,
Прощавай навік!
Фіг тепер ти си дізнаєш,
Де твій чоловік.
Я знайду в далекім краї
Кралю молоду,
І душа моя співає,
Як від тебе йду!

А як вітер те, що бачив
Не триматиме в секреті,
Піду далі - це ж не вперше,
І не вдруге, і не втретє!
Ще сердець дурних дівочих
І простору вистачає,
А дружина і синочок
Хай до пенсії чекають!
(приспів)

Невидимки (оригінал - "Dust Heaven") (не так давно цей гурт виглядав вельми перспективним, а "Невидимки" мали всі ознаки хіта, і я щиро сподівався на швидкий підйом популярності, але... така от фігня...)

Ми збираємось по два, по три,
Ми так робимо вже вкотре.
Ми так хочем і далі - а значить,
Нас ніхто не повинен бачить.
Стоїмо між богами друїдів,
Щоб ніхто нас за ними не видів,
І у жертву приносимо їм
Гіпнотичний солодкий дим...
(приспів:)
Нас усіх, хитрунів-невидимок,
Заколисує містика диму.
Ніхто нас не бачить - у цьому вся суть,
Та що з нами стане, коли пропасуть?!

Мені вчора наснились кошмари -
Гавкіт псів і пронизливі фари,
Та лютіше, ніж сталь на руках,
Усе тіло сковує страх...
Ми із димом розвіємось разом,
Потойбічним наповнившись газом,
Богу Джа помолившись за то,
Щоб шукать нас не здумав ніхто!

Той, хто в небо злітає - впаде,
Піднятись не зможе,
Хто пливе - не пристане ніде,
Компас не допоможе,
Хто росте, розчинившись в траві -
Коріння шукає.
Чи ми тіні, чи люди живі -
Ніхто не вгадає...
(приспів)


Є-є-є (оригінал - "Арахнофобія")

Із неба щось посипалось на голови людей -
Якісь гайки, пропелери, ще й лейба "USA"...
Афганець бородатий під Борисполем жиє;
Чи є у нього розум, та зенітка точно є!..
Є, є-є-є, є-є-є, є-є-є-є-є-є!
На Захід ми під бомбами ішли, мов під дощем,
І під зеленим прапором збирались ще і ще.
У нас про демократію уявлення своє:
Чи є між нами Лінкольн, та Бен Ладен точно є!
Є, є-є-є, є-є-є, є-є-є-є-є-є!