Серж Петренко

- Алло, Ігорьок, привіт!
- Привіт, Олю,  кохана! Як ти там?
- Нормально,  а як тут іще може бути? Це ти там як? Справився вже?
- Так,  оце якраз дзвоню сказати, що вже рушили додому. У п'ятницю чекай.
- О, чудово. То що,  буде мені шубка?
- Аякже, раз я обіцяв - значить,  буде! Хутро везу, як тільки приїду - одразу викликаємо кравця,  хай знімає мірку й шиє.
- Прекрасно! А меду взяв?
- Ну звісно! Треба ж тебе солоденьким побалувати,  і щоб фігура не зіпсувалася..
- Так,  давай без підколок! Фігура у мене завжди в порядку була! Рибу теж везеш?
- Ха, це ж святе! Тобі - медку,  а мені - тараньки до пива...
- Точно, як же це я не подумала... Яйця теж узяв?
- Олю, ну їх к лихій годині! Досить із мене минулого разу - більше побив і викинув дорогою,  ніж довіз! На цей раз - ніяких яєць.
- Ігорьок, я ж тебе просила! У нас гості в суботу будуть,  я їм олів'є обіцяла!
- То що я тобі, в Києві яєць не знайду?
- В Києві ти міг і риби наловити, але ж чомусь не хочеш,  везеш звідти? А я знаю чому - бо там екологічно чистий регіон, не те що в нас. То колись Київ був найзеленішою столицею Європи,  тепер одна назва лишилася. Так що давай,  поки ще недалеко від'їхав - вертайся й бери яйця.
- Ти хочеш,  щоб заради яєць ми з оцим усім вантажем розвертались і знову туди-сюди перлися?
- А хто тебе примушує пертися з усім вантажем? Візьми з собою когось,  а решта хай потихеньку везуть, потім наздоженете їх. 

Що було далі,  ви вже знаєте з історичних літописів, але не повністю. Древляни розірвали князя Ігоря навпіл,  а оскаженілі поляни влаштували не одне вогнище,  а два. В одному - величезному - вони спалили Коростень, а на іншому - меншому - спалили винахідника першого у світі мобільного телефона, причому разом із винаходом і кресленнями. Всім жителям Русі було під страхом смертної кари наказано забути про нещасного винахідника (знов-таки разом із винаходом) і ніколи більше не згадувати.

Бо оте ваше базікання по мобільнику до добра не доводить!