Серж Петренко

Неначе той аероплан,
ми пролетіли вже вчергове,
хоча на гру чудовий план
наш мудрий тренер підготовив.
Я, може, в тактиці й баран,
та знаю: ми б зіграли краще,
якби наш тренер весь той план
скурив не до, а після матчу!


Ми чемпіонами Європи
стали б, але ж у тому й суть,
що ноги можуть тільки з жопи —
а по-другому не ростуть.

(далі буде, на жаль)

 Футбол,  півфінал кубка країни,  грають давні "закляті друзі", тобто заруба не на жарт. До того ж обидві команди провалили чемпіонат, і кубок лишився для них єдиним шансом прикрасити кінець сезону. Експерти перед матчем невеличку перевагу віддавали господарям. Однак у команді гостей на воротах стоїть зовсім молодий,  але не по роках зрілий хлопчина, чемпіон світу U-20. Стоїть класно, впевнено, без помилок, завдяки чому гості грають сміливіше й активніше господарів. Та ігровий час закінчується внічию, справа доходить до післяматчевих пенальті. Що робить тренер гостей на останній хвилині? Міняє воротаря, знімає чемпіона світу U-20 і випускає замість нього взагалі 16-річного школяра. Далі - дивіться. (Школяр у жовтому.)

 04.11.2018. у Полтаві на стадіоні імені Бутовського пройшов історичний футбольний матч. Уперше за всю історію українського футболу на матчі чемпіонату у  вищій лізі жоден глядач не міг крикнути звичного "суддя - підарас!"  Ні, цей матч ("Ворскла" - ФК "Львів", якшошо) не проходив при порожніх трибунах, і на глядачів на накладали якихось особливих заборон. Просто вперше в Україні (а за неперевіреною інформацією навіть уперше в світі!) матч чоловічих команд у вищій лізі судила повністю жіноча бригада арбітрів. Одразу скажу: відсудила добре, а в учасників матчу якихось особливих претензій до арбітражу не виникало. Що цілком закономірно, бо суддею в полі була харків'янка Катерина Монзуль. Якщо раптом вам це ім'я нічого не говорить, то наведу лише два факти: вона має звання арбітра ФІФА й у 2015 році була визнана найкращою жінкою-арбітром у світі. Тож її авторитет сумнівам не підлягає. Звісно, у згаданому матчі були спірні моменти. Тренер гостей, кажуть, чимось там був незадоволений. А я можу й навпаки відзначити епізод: у форварда господарів Кулача вибивали м'яч прямо у воротарському майданчику і влупили ззаду по ногах. Можна було б і пенальті поставити. Але там ситуація була саме така, про яку прийнято казати "на розсуд арбітра". І арбітр розсудила точно так, як і решту подібних ситуацій. Тобто не зафіксувала порушення. Про таку манеру суддівства кажуть "не засвистує, дає пограти". 

Звертаю увагу, що деякі ЗМІ (не тицятиму пальцем) у звітах про цей матч умудрилися понаписувати маячні. Наприклад, написали, що перший гол забив футболіст на прізвище Дитина. От що значить тупий комп'ютерний переклад із російської!  Автор першого голу - Павло Ребенок; його прізвище в обох мовах (!) наголошується на останній склад і походить від слова "ребе" . Інша нісенітниця - що матч буцімто проходив у Львові. Тут причина помилки також зрозуміла. Це був другий матч між "Ворсклою" і "Львовом" у сезоні. Згідно з календарем, перший матч планувався в Полтаві, а другий - у Львові.  Однак на момент складання календаря полтавчани у зв'язку з несподіваним (для президента клуба, бгг) виходом до єврокубків ремонтували свій стадіон і розуміли, що до матчу зі "Львовом" завершити ремонт не встигнуть. Тому заздалегідь домовилися з суперниками, що перший матч гратиметься у Львові, а вже матч-відповідь - у Полтаві.