Серж Петренко

Сьогодні - День волонтера. В Україні волонтери існували давно, але їхній рух не був активним, і про них самих мало хто знав за межами вузьких кіл. Зараз же слово "волонтер" у нас міцно асоціюється з війною. А найвідомішими й найавторитетнішими серед волонтерів стали фронтові. Серед них є й людина, чиє ім'я стало історією українського сегменту Dreamwidth - навіть попри те, що свій блог diana_ledi практично не вела. Це, звісно ж, Діана Макарова. Причому її поява на ДВ безпосередньо пов'язана з волонтерською діяльністю. Раптом хтось не чув - розкажу у двох словах: Леді вела блог на ЖЖ, мала репутацію справжньої антифашистки (якою, власне, завжди й була), але коли почала волонтерити для українських бійців на Донбасі, ЖЖ звинуватив її у фашЬІзмі й заблокував її сторінку. Через це Леді перебралася сюди, і на знак солідарності слідом за нею потягнулася ще якась кількість жежешників. Це отримало назву "хвиля Діани Макарової". Особисто я теж був у цій хвилі - навіть попри те, що на той момент ми з Леді вже не спілкувалися. Вже не пам'ятаю, через що ми тоді посралися. Срачів у нас із нею вистачало - і до того, і після (вже у ФБ). Ібо Леді - людина досить емоційна і з тарганами в голові. Але я її завжди поважав, бо всі ці таргани - її власні. Вона ніколи не говорила й не писала за чиєюсь методичкою, як це робить ціла маса українських блогерів. Леді завжди писала тільки те, що думала - причому майже все, що думала. Різати вголос правду-матку, яку інші сором'язливо замовчують - о, це вона вміє! Такими людьми я щиро захоплююся. Тим більше, скільки її знаю (а знаю з десяток років, одного разу ми каву з нею пили), вона - справжній волонтер за покликанням. Їй постійно треба кудись бігти й когось рятувати, когось захищати, комусь допомагати... Чіп, Дейл, Гаєчка і Роккі в одній особі :) (Вжика я не згадав лише тому, що Вжик у даному випадку "реінкарнувався" окремо; Вжиком назвали один із автомобілів, яким Леді зі своїми фондерами возить посилки на фронт.)  Щоправда, іноді це прагнення Леді рятувати знедолених і постраждалих виходить за розумні межі. Пам'ятаєте жорстокий експеримент із дельфінами, коли їм кинули шматок м'яса, а дельфіни довго виштовхували його на поверхню води, важаючи, що рятують потопаючого? Хоч дельфіни й розумні, але у благородному пориві робили дурницю. Звісно ж, це не привід ставитися до дельфінів зневажливо. Вони реально врятували стількох живих людей, що на їхньому місці дійсно краще іноді "перестаратись". Леді теж іноді може "перестаратися", коли мова йде "всіма ображених". Про циган, наприклад. Чи взагалі про якісь "меншини". Але вона вже зробила для всієї країни стільки, що право на надмірні емоції заробила на три життя вперед.

Чесно кажучи, я трохи недолюблюю радіо НВ - і маю на те "цілком об'єктивні причини суто суб'єктивного характеру". Однак за відсутності аналогів час від часу слухаю, а іноді навіть дзвоню на прямий ефір. (Але це тільки Шаманов і Даниленко мене могли на такий гріх спокусити.)  От сьогодні теж увімкнув - а там, виявляється, Шаманов на цілу годину запросив Леді до прямого ефіру. Шкода, що не на всі дві!  За годину Леді тупо не встигла розповісти багатьох речей, про які могла (і я думаю, що й хотіла) б розповісти. Але все рівно вона сказала більше, ніж сказали б інші на її місці. І про потреби бійців, і про стосунки з командуванням, і про Генштаб, і про совок в армії, і про сепарів-шпигунів... Кароче, панове: хочете знати правду про фронт - слухайте в першу чергу Діану Макарову.