Про ножі я б сказала інакше - безнадійно застаріла людина, якій впадло купити якісні ножі, які не треба точити (вірніше, які простіше за кілька років, коли затупляться, замінити новими)
Вперше за роки нашого з тобою знайомства мушу тобі сказати: попри всю емансипацію чоловічої психології ти поки що не розумієш :) і то добре, взагалі кажучи. Не хотілось би, щоб жінки перетворювалися на щось таке "унісекс" :)
Та тут різниця не ґендерна, а в підходах до вибору речей. Один з улюблених висловів мого прадіда: "Я не такий багатий, щоб купувати дешеві речі". Коли в другій половині 90-х батьки купили набір німецьких ножів, я зразу ж відчула різницю: скажімо, ножем для хліба можна було без проблем нарізати свіжий батон на скибки товщиною з півсантиметра, що звичайним ножем було зробити просто неможливо. Ті ножі не затупились і зараз, правда із комплекту з чотирьох ножів залишилось лише два: один хтось забув на роботі, а інший зламався, коли мама вирішила його використати як важіль, підколупуючи щось. Однак за цей час жоден ніж не довелось точити. Не кажучи вже про зручність. До речі, на заміну зламаного ножа мама купила новий, за 25 гривень, вже три чи чотири роки він нормально функціонує, але якщо затупиться, вигідніше знов купити новий, ніж морочитись зі старим.
Взагалі, помічаю, що наше покоління дедалі більше розуміє: краще заплатити, ніж морочитись самому. Це в кінцевому підсумку буде рентабельніше: якщо порахувати час, який витрачається на некваліфіковану роботу, те ж заточування старого ножа, то вийде, що за цей час можна, виконуючи фахову роботу, заробити суму, якої з лишком вистачить на купівлю нового.
Твій прадід - молодець )) Однак скажу по секрету, що ґендерна різниця саме в даному випадку таки суттєва, бо вміння обходитися з ножами для осіб чоловічої статі - питання принципове. Це для жінки заточуваня ножа - некваліфікована робота, а для чоловіка це питання власної гідності )) І якщо тільки він не вважає сам, що руки в нього ростуть зі сраки, то він вважатиме за свій обов’язок уміти гострити ніж саме кваліфіковано, професійно. Відтак затрати на заточування дорівнюватимуть собівартості.
Знову ж таки, багато занять, які раніше виконувались особисто, зараз доручають фахівцям. Скажімо, для багатьох жінок старшого віку самостійне виконання дрібних швейних робіт (наприклад, підшивання низу одягу) теж є питанням власної гідності. Тоді як багато жінок мого покоління з цим звернуться в ательє. Можливо, в очах старшого покоління у теперішньої молоді руки зі сраки, але коли дедалі більший відсоток молоді працює головою, а не руками, то це передбачає й відповідні зміни в уявленнях про гідність.
До речі, в одному з романів Анатоля Франса прикметний момент - коли служниця подала професору Бержере курку, він попросив її нарізати. Служницю це прохання трохи спантеличило, вона зазначила, що курку повинен різати господар. Коли Бержере наполіг, вона таки порізала, але з явною неохотою. Бержере згодом спробував порефлексувати над цим випадком: що стояло за уявленнями служниці? Спершу припустив, що ця норма могла сформуватись як намагання доручити чоловіку важку роботу, але він це припущення відкинув, адже на кухні ряд робіт, які потребують більших зусиль, без вагань відносяться до чисто жіночих. Зрештою він дійшов висновку, що нарізання курки господарем було символічним виявом розподілу їжі (як досить важливого блага в первісних суспільствах) головою роду. Прикметно, що служниця дотримується традиційних уявлень, тоді як для Бержере вони вже виглядають неприродно, вміння поводитись з ножем не належить до визначальних для його гідності, цю роботу він ладен доручити комусь іншому.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: 2013-02-14 06:27 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-16 12:43 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-16 11:29 am (UTC)по-перше
Date: 2013-02-16 12:50 pm (UTC)по-друге
Date: 2013-02-16 01:04 pm (UTC)Re: по-друге
Date: 2013-02-17 02:07 pm (UTC)Взагалі, помічаю, що наше покоління дедалі більше розуміє: краще заплатити, ніж морочитись самому. Це в кінцевому підсумку буде рентабельніше: якщо порахувати час, який витрачається на некваліфіковану роботу, те ж заточування старого ножа, то вийде, що за цей час можна, виконуючи фахову роботу, заробити суму, якої з лишком вистачить на купівлю нового.
Re: по-друге
Date: 2013-02-17 08:55 pm (UTC)Однак скажу по секрету, що ґендерна різниця саме в даному випадку таки суттєва, бо вміння обходитися з ножами для осіб чоловічої статі - питання принципове. Це для жінки заточуваня ножа - некваліфікована робота, а для чоловіка це питання власної гідності )) І якщо тільки він не вважає сам, що руки в нього ростуть зі сраки, то він вважатиме за свій обов’язок уміти гострити ніж саме кваліфіковано, професійно. Відтак затрати на заточування дорівнюватимуть собівартості.
Re: по-друге
Date: 2013-02-18 02:16 am (UTC)До речі, в одному з романів Анатоля Франса прикметний момент - коли служниця подала професору Бержере курку, він попросив її нарізати. Служницю це прохання трохи спантеличило, вона зазначила, що курку повинен різати господар. Коли Бержере наполіг, вона таки порізала, але з явною неохотою. Бержере згодом спробував порефлексувати над цим випадком: що стояло за уявленнями служниці? Спершу припустив, що ця норма могла сформуватись як намагання доручити чоловіку важку роботу, але він це припущення відкинув, адже на кухні ряд робіт, які потребують більших зусиль, без вагань відносяться до чисто жіночих. Зрештою він дійшов висновку, що нарізання курки господарем було символічним виявом розподілу їжі (як досить важливого блага в первісних суспільствах) головою роду. Прикметно, що служниця дотримується традиційних уявлень, тоді як для Бержере вони вже виглядають неприродно, вміння поводитись з ножем не належить до визначальних для його гідності, цю роботу він ладен доручити комусь іншому.
no subject
Date: 2013-02-26 10:06 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-27 06:16 pm (UTC)