![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
atejist Час від часу я в коментарях згадував свою бабусю Галю. Ага, ту саму, яка прожила 88 років, і якій життя періодично підсовувало різний треш і сюр, і навіть смерть їй підсунула порцію трешу.
Сьогодні знову згадую.
Коли я був маленьким, бабуся Галя зазвичай адекватно реагувала на мої прохання купити мені якихось ласощів. От тільки до халви вона ставилася вкрай зневажливо. "Тю, навіщо тобі та халва, це ж макуха!" І я вважав це звичайним проявом людських уподобань. "На колір і смак товариш не всяк." Ось я, наприклад, не люблю чорну смородину, а бабуся не любить халви, що ж тут такого. І вже коли подорослішав, то зрозумів, що причина була цілком грунтовною.
Коли бабуся Галя сама ще була дитиною, їй довелося пережити "голодовку" 30-их. (Голодовкою їхнє покоління називало те, що ми зараз називаємо Голодомором.) Їсти доводилося все, що тільки попадеться. Маленькій дівчинці Галі від співчутливих селян попадалася макуха. Отакими були головні дитячі ласощі тих часів. Тож макухи маленька Галя наїлася на ціле життя вперед. На всі 88 років. Так наїлася, що вже й на халву дивитись не могла.
Сьогодні знову згадую.
Коли я був маленьким, бабуся Галя зазвичай адекватно реагувала на мої прохання купити мені якихось ласощів. От тільки до халви вона ставилася вкрай зневажливо. "Тю, навіщо тобі та халва, це ж макуха!" І я вважав це звичайним проявом людських уподобань. "На колір і смак товариш не всяк." Ось я, наприклад, не люблю чорну смородину, а бабуся не любить халви, що ж тут такого. І вже коли подорослішав, то зрозумів, що причина була цілком грунтовною.
Коли бабуся Галя сама ще була дитиною, їй довелося пережити "голодовку" 30-их. (Голодовкою їхнє покоління називало те, що ми зараз називаємо Голодомором.) Їсти доводилося все, що тільки попадеться. Маленькій дівчинці Галі від співчутливих селян попадалася макуха. Отакими були головні дитячі ласощі тих часів. Тож макухи маленька Галя наїлася на ціле життя вперед. На всі 88 років. Так наїлася, що вже й на халву дивитись не могла.
