Расизму псто, або З днем будівельника!

[atejist]

 Коли у 2003 я приїхав до Києва шукати роботу,  то здуру влаштувався працювати у фірму з красномовною назвою "Адат". Власником/директором сеї фірми був такий собі Аркен. Національність Аркена я знаю,  але говорити вголос не хочу,  щоб не ганьбити всю націю. Бо суто людські якості Аркена не дозволяють мені називати його іншим словом,  як "чурка". Взагалі,  адекватних людей у цій фірмі можна було перерахувати на пальцях. І одним із них був виконроб (рос. "прораб") Анатолій Петрович - здоровенний чолов'яга,  схожий на ведмедя,  але дуже спокійний і добродушний. Мені він симпатизував,  бо я вів нетрадиційно тверезий (як для "Адата") спосіб життя.

Одного разу ми щось робили у дворі студмістечка. (Ну що значить "щось"... Ми робили вигляд,  що працюємо, а Петрович робив вигляд, що керує робочим процесом.) І я побачив під вікнами гуртожитку використаний презерватив. Голосно,  щоб усі почули (і заодно вказуючи поглядом, щоб зрозуміли), я сказав:
- О,  дивіться, Аркен Абдулаєвич!
Петрович поглянув на мене з суворим виразом обличчя і похмуро сказав:
- Ти шо...
(В цю мить я встиг багато чого подумати. І про те,  що язик у мене справді ядовитий,  а мої жарти не завжди доречні. І про те,  що зловживати симпатіями керівництва не комільфо. І про те,  що спокій-доброта Петровича теж можуть мати свою межу...)
А Петрович тим часом продовжив фразу:
-Ти шо, дальтонік?! Аркен жовтий,  а цей рожевий!