Три Президенти України і пам'ятник Жукову
Jun. 9th, 2019 07:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
atejistБагато галасу здійнялося, коли Кучма за підсумками чергового мінського сходняка 05.06. сказав: "... Має бути записано, щоб не стріляти у відповідь, а також введена заборона на обстріл цивільних об'єктів - шкіл, дитячих садів. До 19 червня група має розробити пропозиції, а ми 19 числа - їх затвердити". Кучму одразу ж почали (а Зеленського - продовжили) звинувачувати в капітуляції. Давайте спробуємо на холодну голову розібратися, що ж воно сталося й до чого це призведе у подальшому.
Чи справді можна говорити про капітуляцію України? Так, про часткову капітуляцію говорити можна.І треба. Причому давно вже. Майже 5 років. Тобто з моменту підписання першої Мінської угоди. Адже ще у вересні 2014 Україна зобов'язалася
- забезпечити негайне припинення застосування зброї (п.1. угоди від 5.09.14.)
- ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, які відбулися в окремих районах Донецької та Луганської областей України (п.6. там же)
- зупинити всі свої військові частини й підрозділи на лінії зіткнення станом на 19 вересня й відмовитися від ведення ними наступальних дій (пп.2.,3. угоди від 19.09.14.)
- відвести засоби ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстань не менше 15 кілометрів, при цьому відвести на лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібру понад 100 міліметрів на віддалення їхньої максимальної дальності стрільби (п.4. там же)
- відмовитися від установлення нових мінно-вибухових інженерних загороджень у межі 15-кілометрової зони (т. з. зони безпеки) й ліквідувати вже наявні (п.6. там же)
- припинити всі польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ над зоною безпеки (п.7. там же)
Коротше кажучи, Мінські угоди від самого початку передбачали, що Україна відмовляється від звільнення своїх територій силовим шляхом (навіть частково проводить відступ своєї армії з зайнятих нею територій!) і гарантує амністію всім, хто воював за ДНР/ЛНР. Звільнення окупованих районів Донбасу має відбуватися виключно самими ж окупантами - бджоли проти меду, ага. Представником України, котрий підписував ці угоди, був не хто інший, як Леонід Кучма. Все це подавалося (ба навіть досі подається) українцям як грандіозна перемога української дипломатії під керівництвом кращого українського дипломата всіх часів - П. О. Порошенка.
То що ж сталося 5.06.19.? Нічого, крім раптового прозріння прихильників Порошенка. Вони зненацька побачили, що Україну на мінських переговорах представляє Кучма. (Ніколи не було, і тут знову!) А також несподівано дізналися, що "мирні домовленості" створюють додаткову загрозу життю українських вояків, бо банально заважають їм захищатись від ворожих атак. (Той факт, що це триває вже 5 років, для електорату Порошенка так і лишився військовою таємницею.)
Гаразд, гаразд, залишу електорат у спокої і все-таки спробую відшукати якісь зміни в зовнішній політиці України. Адже пропозиції й переговори - це якийсь рух, чи не так? Так, рух. Але виключно старим курсом. Підписуючи мінські угоди, сторони конфлікту наперед знали, що ці угоди ніхто не виконуватиме. Усі мінські протоколи від самого початку були мертвонародженим дитям. Навіщо ж їх підписували? Кожен зі своїх причин. Європі, наприклад, потрібне було припинення бойових дій за будь-яку ціну (при умові, що розрахунковою валютою будуть життя українців і територія українського Донбасу), щоб не виникало загроз поставкам російського газу. Росії був потрібен спосіб максимально затягнути воєнний конфлікт в Україні. Україні ж потрібен був спосіб переконати Захід у своєму гіпертрофованому пацифізмі (власне, в цьому полягає головна лінія зовнішньої політики України протягом усього періоду незалежності). І в такий спосіб - виплакати в Заходу допомогу у війні. Якщо не військову допомогу, то бодай економічну. Частково це спрацювало. Захід запровадив проти РФ економічні санкції за порушення мінських угод. Причому ні для кого, крім безнадійно упоротих, весь цей час не було секретом, що мінські угоди порушуються обома сторонами конфлікту, але російською стороною все-таки брутальніше, тому й під західні санкції потрапляє саме вона. Таким чином українська сторона зайняла очікувальну позицію: весь цей час вона чекає, доки ж нарешті РФ розсипеться під тиском санкцій і припинить підтримку донбаських сепарів. На жаль, у близькій перспективі таких передумов не видно. А Зеленському, як новообраному Президенту, хочеться пред'явити електорату якісь досягнення тут і зараз. Тим паче, парламентські вибори тиснуть. І тому Зеленський, не вигадуючи велосипедів, продовжив справу свого папірєдніка. Дістав із шафизахований Порошенком скелет Кучму, витрусив від нафталіну й відправив до Мінська з черговими "мирними ініціативами". Така собі спроба убити двох зайців одним пострілом. По-перше, розрахунок на західних партнерів, котрі нібито мусять оцінити прагнення Зеленського до миру (адже ініціативу проявив саме він, а першими порушать 1000500-е перемир'я москалі, а то і взагалі може статися, що москалі мирну пропозицію не підтримають). По-друге, розрахунок на внутрішньоукраїнський електорат. Адже не секрет, що Зеленський переміг на президентських виборах саме за рахунок того, що красиво розвів ватників перспективою мирних домовленостей із Росією і в такий спосіб відібрав у Бойка більшість його електорату. Після завершення президентських виборів ватні лохи трішки прозріли і почали здогадуватися, що їх знову прокинули. Але на те вони й ватні лохи, щоб регулярно топтатися по знайомих граблях. Побачивши, що Зеленський таки намагається йти назустріч Росії (пофіг, що безрезультатно), вони можуть підтримати його і вдруге.
Вибір цапа-відбувайла зроблено достатньо вдало. Для ватників Кучма - фігура прийнятна. Патріотично налаштованим українцям Зеленський пояснить, що без нового парламенту він не може повноцінно сформувати ефективну команду, тому поки що змушений задовольнятися старими кадрами. А від старої собаки й нових фокусів чекати годі.
То все-таки, до чого ж призведе "нова мирна ініціатива" Кучми? Та все до того ж продовження поточного процесу, тільки з легким підвищенням його інтенсивності. Війна триватиме, українські солдати гинутимуть трішки частіше, дебільність мінських угод по самій своїй суті стане очевиднішою, розвал РФ наблизиться і стане болючішим.
В цьому місці можна було б поставити крапку (чи три крапки, якщо вам так більше подобається), але в контексті кучмівської пропозиції я хочу згадати ще одну подію. Вона трапилася за три дні до згаданої пропозиції - тобто тиждень тому, 2.06. В цей день у Харкові "нацики" (Нацкорпус) розфігачили погруддя радянського маршала Жукова. До речі, я в цей день був у своєму селі (Кочубеївка, якщо хто не в темі) й нарешті послухав розповідь свого сусіда про його участь в АТО. З цієї розповіді виділю один випадок. Пішов сусід на свій пост на передку. Раптом намалювалися представники СБУ з перевіркою:
"А чому це в тебе 9 ріжків до автомата?"
"Бо я завжди з собою мінімум 9 ріжків беру."
"Тобі по уставу положено 4, давай сюди зайві!"
І забрали в нього 5 ріжків з патронами...
Так от, ватникам маршал Жуков запам'ятався перемогами, а українцям - ціною тих перемог. Неадекватною завищеною, божевільною ціною. Жукова називали м'ясником за те, що він завалював ворога трупами своїх підлеглих, посланих у бій майже беззбройними.
І зараз я скажу неприємну річ. Ота хрєнь, яку "нацики" повалили в Харкові тиждень тому - то не пам'ятник Жукову, то всього лише скульптурне зображення Жукова. 3D-портрет, говорячи сучасною мовою. Справжній пам'ятник Жукову - це наша СБУ, яка роззброює українських вояків на фронті, безпосередньо на передку. Відповідно, декомунізація - це не повалення скульптурної хрєні на проспекті Григоренка в Харкові. Справжня декомунізація - це трибунал над сбу-шниками, котрі відібрали 5 ріжків до автомата в мого сусіда.
Пропозиція Кучми не стріляти у відповідь - це також пам'ятник Жукову. І всі мінські договорняки - це теж пам'ятник Жукову, справжній. А справжня декомунізація - це суд над тими, хто підписував мінські домовленості й забороняв українським солдатам захищати власне життя.
Більше того, я нагадаю, з чого в Україні розпочався Голодомор. (А я знаю про нього ще з радянських часів, мені рідна бабуся розповідала ще задовго до появи цього терміну, не кажучи вже про Ющенка.) Не з того, що кляті москалі почали забирати всю їжу в українців. А з того, що радянським громадянам було заборонене право на володіння, носіння й застосування індивідуальної зброї. Котре вони мали завжди, протягом усієї історії людства, доки комуністи не захотіли унеможливити всі подальші повстання й революції. Тільки після того, як комуністи забрали в українців зброю, вони наважилися забирати в них їжу. І саме тому я срати хотів на всі петиції й закони про визнання Голодомору геноцидом. Бо вони по суті своїй - розпускання соплів, не більше. Справжній пам'ятник Жукову - це заборона громадянам України вільно купувати, носити і застосовувати для самозахисту індивідуальну зброю (холодну й вогнепальну, зі стволами будь-якої довжини). А справжня декомунізація (і справжнє запобігання нового Голодомору) - це дозвіл на вільне придбання, носіння (!) й застосування (!!!) індивідуальної зброї. Доки цього дозволу не буде, всі розмови про декомунізацію і петиції/закони стосовно Голодомору я сприйматиму як порожній чос.
Тому зараз я заперечу сам собі . І скажу, що повалення "нациками" отієї скульптурної хрєні на проспекті Григоренка в Харкові - це таки прояв декомунізації. Бо суть події - не в руйнуванні скульптури, а в силовому (!) прояві протидії чиновнику, котрий занадто розхвалює "м'ясника" Жукова. Правда, цього разу фізично постраждала лише скульптура Жукова. Але з прозорим натяком на те, що наступного разу може фізично постраждати нахабна пика Кернеса. Бо поліція за "нациками" встигає не завжди.
І всім колишнім Президентам (та й поточному теж, бо він рано чи пізно також стане колишнім) це варто взяти на замітку. Не важливо, під якою вивіскою діятимуть наступні "нацики". Важливо, що коли ви спробуєте будувати нові пам'ятники Жукову, то вас теж може дістати "стихійна декомунізація". Тому не варто зловживати цими пам'ятниками, навіть якщо вони лише продовжують справу папірєдніків. Не варто ставати в чергу на демонтаж.
Да будєт срачЪ!
Чи справді можна говорити про капітуляцію України? Так, про часткову капітуляцію говорити можна.І треба. Причому давно вже. Майже 5 років. Тобто з моменту підписання першої Мінської угоди. Адже ще у вересні 2014 Україна зобов'язалася
- забезпечити негайне припинення застосування зброї (п.1. угоди від 5.09.14.)
- ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, які відбулися в окремих районах Донецької та Луганської областей України (п.6. там же)
- зупинити всі свої військові частини й підрозділи на лінії зіткнення станом на 19 вересня й відмовитися від ведення ними наступальних дій (пп.2.,3. угоди від 19.09.14.)
- відвести засоби ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстань не менше 15 кілометрів, при цьому відвести на лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібру понад 100 міліметрів на віддалення їхньої максимальної дальності стрільби (п.4. там же)
- відмовитися від установлення нових мінно-вибухових інженерних загороджень у межі 15-кілометрової зони (т. з. зони безпеки) й ліквідувати вже наявні (п.6. там же)
- припинити всі польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ над зоною безпеки (п.7. там же)
Коротше кажучи, Мінські угоди від самого початку передбачали, що Україна відмовляється від звільнення своїх територій силовим шляхом (навіть частково проводить відступ своєї армії з зайнятих нею територій!) і гарантує амністію всім, хто воював за ДНР/ЛНР. Звільнення окупованих районів Донбасу має відбуватися виключно самими ж окупантами - бджоли проти меду, ага. Представником України, котрий підписував ці угоди, був не хто інший, як Леонід Кучма. Все це подавалося (ба навіть досі подається) українцям як грандіозна перемога української дипломатії під керівництвом кращого українського дипломата всіх часів - П. О. Порошенка.
То що ж сталося 5.06.19.? Нічого, крім раптового прозріння прихильників Порошенка. Вони зненацька побачили, що Україну на мінських переговорах представляє Кучма. (Ніколи не було, і тут знову!) А також несподівано дізналися, що "мирні домовленості" створюють додаткову загрозу життю українських вояків, бо банально заважають їм захищатись від ворожих атак. (Той факт, що це триває вже 5 років, для електорату Порошенка так і лишився військовою таємницею.)
Гаразд, гаразд, залишу електорат у спокої і все-таки спробую відшукати якісь зміни в зовнішній політиці України. Адже пропозиції й переговори - це якийсь рух, чи не так? Так, рух. Але виключно старим курсом. Підписуючи мінські угоди, сторони конфлікту наперед знали, що ці угоди ніхто не виконуватиме. Усі мінські протоколи від самого початку були мертвонародженим дитям. Навіщо ж їх підписували? Кожен зі своїх причин. Європі, наприклад, потрібне було припинення бойових дій за будь-яку ціну (при умові, що розрахунковою валютою будуть життя українців і територія українського Донбасу), щоб не виникало загроз поставкам російського газу. Росії був потрібен спосіб максимально затягнути воєнний конфлікт в Україні. Україні ж потрібен був спосіб переконати Захід у своєму гіпертрофованому пацифізмі (власне, в цьому полягає головна лінія зовнішньої політики України протягом усього періоду незалежності). І в такий спосіб - виплакати в Заходу допомогу у війні. Якщо не військову допомогу, то бодай економічну. Частково це спрацювало. Захід запровадив проти РФ економічні санкції за порушення мінських угод. Причому ні для кого, крім безнадійно упоротих, весь цей час не було секретом, що мінські угоди порушуються обома сторонами конфлікту, але російською стороною все-таки брутальніше, тому й під західні санкції потрапляє саме вона. Таким чином українська сторона зайняла очікувальну позицію: весь цей час вона чекає, доки ж нарешті РФ розсипеться під тиском санкцій і припинить підтримку донбаських сепарів. На жаль, у близькій перспективі таких передумов не видно. А Зеленському, як новообраному Президенту, хочеться пред'явити електорату якісь досягнення тут і зараз. Тим паче, парламентські вибори тиснуть. І тому Зеленський, не вигадуючи велосипедів, продовжив справу свого папірєдніка. Дістав із шафи
Вибір цапа-відбувайла зроблено достатньо вдало. Для ватників Кучма - фігура прийнятна. Патріотично налаштованим українцям Зеленський пояснить, що без нового парламенту він не може повноцінно сформувати ефективну команду, тому поки що змушений задовольнятися старими кадрами. А від старої собаки й нових фокусів чекати годі.
То все-таки, до чого ж призведе "нова мирна ініціатива" Кучми? Та все до того ж продовження поточного процесу, тільки з легким підвищенням його інтенсивності. Війна триватиме, українські солдати гинутимуть трішки частіше, дебільність мінських угод по самій своїй суті стане очевиднішою, розвал РФ наблизиться і стане болючішим.
В цьому місці можна було б поставити крапку (чи три крапки, якщо вам так більше подобається), але в контексті кучмівської пропозиції я хочу згадати ще одну подію. Вона трапилася за три дні до згаданої пропозиції - тобто тиждень тому, 2.06. В цей день у Харкові "нацики" (Нацкорпус) розфігачили погруддя радянського маршала Жукова. До речі, я в цей день був у своєму селі (Кочубеївка, якщо хто не в темі) й нарешті послухав розповідь свого сусіда про його участь в АТО. З цієї розповіді виділю один випадок. Пішов сусід на свій пост на передку. Раптом намалювалися представники СБУ з перевіркою:
"А чому це в тебе 9 ріжків до автомата?"
"Бо я завжди з собою мінімум 9 ріжків беру."
"Тобі по уставу положено 4, давай сюди зайві!"
І забрали в нього 5 ріжків з патронами...
Так от, ватникам маршал Жуков запам'ятався перемогами, а українцям - ціною тих перемог. Неадекватною завищеною, божевільною ціною. Жукова називали м'ясником за те, що він завалював ворога трупами своїх підлеглих, посланих у бій майже беззбройними.
І зараз я скажу неприємну річ. Ота хрєнь, яку "нацики" повалили в Харкові тиждень тому - то не пам'ятник Жукову, то всього лише скульптурне зображення Жукова. 3D-портрет, говорячи сучасною мовою. Справжній пам'ятник Жукову - це наша СБУ, яка роззброює українських вояків на фронті, безпосередньо на передку. Відповідно, декомунізація - це не повалення скульптурної хрєні на проспекті Григоренка в Харкові. Справжня декомунізація - це трибунал над сбу-шниками, котрі відібрали 5 ріжків до автомата в мого сусіда.
Пропозиція Кучми не стріляти у відповідь - це також пам'ятник Жукову. І всі мінські договорняки - це теж пам'ятник Жукову, справжній. А справжня декомунізація - це суд над тими, хто підписував мінські домовленості й забороняв українським солдатам захищати власне життя.
Більше того, я нагадаю, з чого в Україні розпочався Голодомор. (А я знаю про нього ще з радянських часів, мені рідна бабуся розповідала ще задовго до появи цього терміну, не кажучи вже про Ющенка.) Не з того, що кляті москалі почали забирати всю їжу в українців. А з того, що радянським громадянам було заборонене право на володіння, носіння й застосування індивідуальної зброї. Котре вони мали завжди, протягом усієї історії людства, доки комуністи не захотіли унеможливити всі подальші повстання й революції. Тільки після того, як комуністи забрали в українців зброю, вони наважилися забирати в них їжу. І саме тому я срати хотів на всі петиції й закони про визнання Голодомору геноцидом. Бо вони по суті своїй - розпускання соплів, не більше. Справжній пам'ятник Жукову - це заборона громадянам України вільно купувати, носити і застосовувати для самозахисту індивідуальну зброю (холодну й вогнепальну, зі стволами будь-якої довжини). А справжня декомунізація (і справжнє запобігання нового Голодомору) - це дозвіл на вільне придбання, носіння (!) й застосування (!!!) індивідуальної зброї. Доки цього дозволу не буде, всі розмови про декомунізацію і петиції/закони стосовно Голодомору я сприйматиму як порожній чос.
Тому зараз я заперечу сам собі . І скажу, що повалення "нациками" отієї скульптурної хрєні на проспекті Григоренка в Харкові - це таки прояв декомунізації. Бо суть події - не в руйнуванні скульптури, а в силовому (!) прояві протидії чиновнику, котрий занадто розхвалює "м'ясника" Жукова. Правда, цього разу фізично постраждала лише скульптура Жукова. Але з прозорим натяком на те, що наступного разу може фізично постраждати нахабна пика Кернеса. Бо поліція за "нациками" встигає не завжди.
І всім колишнім Президентам (та й поточному теж, бо він рано чи пізно також стане колишнім) це варто взяти на замітку. Не важливо, під якою вивіскою діятимуть наступні "нацики". Важливо, що коли ви спробуєте будувати нові пам'ятники Жукову, то вас теж може дістати "стихійна декомунізація". Тому не варто зловживати цими пам'ятниками, навіть якщо вони лише продовжують справу папірєдніків. Не варто ставати в чергу на демонтаж.
Да будєт срачЪ!
no subject
Date: 2019-06-14 09:04 am (UTC)У меня к вам вопрос, вот вроде бы разумные вещи пишите, но вижу у вас зашоренность пропагандой. А именно утверждения типа "РФ розсипеться". Такое ощущение, что вы не обдумывали этот пропагандистский тезис, а просто привычно его повторяете. Если я не прав, можете привести аргументы за то, что "РФ розсипеться"?
Вибачте, багатобукофф, але це детальне пояснення
Date: 2019-06-14 07:51 pm (UTC)Розпад РФ - це також мої власні висновки на основі моїх власних спостережень, а не зашореність пропагандою. Так сталося, що дорослішати я почав дуже рано, тому дитячий період відклався в моїй пам'яті й у ділянці свідомості теж, а не лише у ділянці підсвідомості. І я пам'ятаю совок з усіма його плюсами й мінусами. Він розвалювався в мене на очах. Всі процеси, як глобального масштабу (інфляція, поширення бартеру, ГКЧП), так і локального (на рівні нашого колгоспу й нашої школи), я прекрасно запам'ятав. Тому, дивлячись на РФ, я з повною впевненістю кажу: Хуйло намагається будувати там совок у найгірших його проявах. Совок навіть без номінальної соціальної рівності (а в СРСР соціальна рівність була лише номінальною, однак навіть за таких умов громадяни почувались рівноціннішими, ніж в РФ). Совок навіть без номінального атеїзму (читай: критичного мислення) (в СРСР Компартія фактично мала стус церкви, Генсек - статус патріарха, а Ленін - статус бога, і тим не менше). Совок зі зменшеною кількістю країн-друзів і зі збільшеною кількістю країн-ворогів.
Горбачов не розумів, що відбувається з його державою, але він хоча б інтуїтивно відчував тенденції й так само інтуїтивно намагався пом'якшити кризу. Зберегти державу йому не вдалось, але він пом'якшив її розвал, сяк-так підготувавши населення до життя в умовах республіканської незалежності. Єльцин не зовсім розумів, що відбувається з його республікою, але він хоча б до певного часу відчував тенденції й виконував свою історичну місію. Виконати місію до кінця йому не вдалось, але він зробив усе можливе, щоб інтегрувати свою державу у світовий ринок (звідки СРСР був викинутий Заходом). Хуйло не розуміє, що відбувається з його державою, і робить усе для повторення радянського шляху. Тобто для початку веде до політичної ізоляції, а як наслідок - до ізоляції економічної. СРСР у протистоянні з Заходом спирався на РЕВ (рос. СЭВ) і Варшавський договір. РФ у протистоянні з Заходом спирається на хер собачий і ще раз хер собачий, бо Центральна Європа (і навіть частина Східної Європи!) безнадійно прохукана. До цього моменту авторитет РФ у Європі тримається на залежності Європи (насамперед - Дойчлянду як найбагатшої країни ЄС) від російського газу, а також на залежності світового ринку (насамперед - автопрому) від російських нафтопродуктів). Не мені нагадувати Вам, що таке продавець у радянському магазині. Це - цар і бог в одному флаконі. До нього шикуються довжелезні черги, а він розподіляє: цьому - дам, тому - не дам... В умовах ринку царем і богом зненацька стає покупець із грошима, а продавець змушений бігати за покупцем і кланятись йому в ноги. Хуйло, як куратор російської економіки, в душі своїй залишився радянським продавцем і до сих пір не розуміє ринкових принципів. Він усе ще погрожує перекрити краник неправильним покупцям. І не розуміє, що його капризи змушують клієнтів-покупців шукати надійніших постачальників. Особливо якщо ціни на газ і нафтопродукти будуть тісно пов'язаними з супутними факторами (читай: з американськими санкціями). А тепер врахуйте, що Америка, на відміну від Європи, від російських газу-нафти не залежить, і ще й активно розробляє технології, пов'язані зі сланцевим газом. А тепер додатково врахуйте, що автопром масово переходить із двигунів внутрішнього згорання на елетричні. А тепер додатково врахуйте поширення сонячних панелей. А тепер врахуйте, як РФ залежить від експорту газу й нафтопродуктів, і як вона залежить від імпорту решти товарів.
Ну і зрештою врахуйте, як населення Далекого Сходу сприймає Японію, а населення Калінінградської області - вищезгаданий Дойчлянд, а населення Карелії - Фінляндію... ну, про Чечню поки що мовчу, там усе дуже складно, але повірте, що для Росії теж непросто, бгг. Але суть у тому, що аналогія СРСР-РФ проситься дуже наполегливо.
Re: Вибачте, багатобукофф, але це детальне пояснення
Date: 2019-06-15 11:04 am (UTC)Я застал совок, поэтому мне можно не объяснять, как там было.
Не ради спора, а ради прояснения. Я напишу своими словами, компактно, как я понял вашу позицию. Если я что-то понял не так или что-то упустил, то пожалуйста укажите.
Итак, ваша позиция такова:
СССР развалился сам. Путин строит (большей частью построил) ухудшенную версию СССР (без номинального равенства граждан, без номинального атеизма) и занимается противостоянием с Западом. Это приведет к политической и экономической изоляции РФ, что вкупе с американскими санкциями и внутренними противоречиями приведет к распаду РФ по типу распада СССР.
Еще раз прошу поправить, если я что-то понял не верно.
Исходя из предположения, что я понял правильно, я понимаю эту вашу позицию, но не согласен по ряду ключевых моментов. Эти моменты таковы:
1. Я считаю, что СССР не развалился сам, а был управляемо демонтирован в интересах части партийно-советской элиты, которая приватизировала самые лакомые части "народного достояния".
2. Я не считаю, что нынешняя РФ занимается противостоянием с Западом. Здесь несколько моментов.
2-1) СССР имел идеологическую причину для противостояния и следовал ей. Нынешняя РФ не имеет идеологических разногласий с Западом. И не противостоит ему. "Противостояние с Западом", "вставание с колен" и т.п. - это для электората. В действительности это просто борьба за "место под солнцем", влияние и власть.
2-2) Понятие "Запад" в обобщенном смысле не применимо к описанию взаимоотношений РФ с внешним миром. РФ использует имеющиеся возможности для того, что бы не было единого "Запада" в отношении её. И это ей вполне удаётся. Сейчас только США в какой-то степени (небольшой) негативно влияет на РФ, а главные страны Европы вполне лояльно к ней относятся (делами, а не на словах, которыми они глубоко обеспокоены, осуждают и т.п.)
3) Внутренние противоречия в РФ не являются критичными. Дальний восток, Калининград - это понятно, но это абсолютно не критично. Вполне возможен "возврат" данных территорий, оформленный каким-нибудь видом. Это будет происходить управляемо. В РФ уже несколько лет явно проговаривается (не по ТВ), что основные агломерации Москва, Питер + несколько крупных городов и вахтовое обслуживание добычи и транспортирования ресурсов. Остальные не нужны. Это всё никоим образом не помешает РФ по необходимости снабжать сепаратистов на Донбассе оружием или нанести очередное поражение ВСУ, если Украина вдруг решит пренебречь выполнением минских соглашений.
Т.е. моя позиция такова, что даже в случае отпадения части окраинных территорий от РФ, этот факт никак не уменьшит возможностей остатка РФ в поддержке сепаратистов и дестабилизации Украины.
Если выразить это одним предложением - пока РФ развалится, Украина сто раз сдохнет.
Я также имею отличное мнение о якобы грядущем переходе на электротранспорт, возобновляемую энергетику и т.п., но это сейчас не важно.
Re: Вибачте, багатобукофф, але це детальне пояснення
Date: 2019-06-15 09:21 pm (UTC)Тепер щодо наших розбіжностей.
1. Ось цей керований демонтаж і був проявом глибокої системної кризи, коли державні органи тупо переставали виконувати свою функцію, й партійно-радянська еліта почала на свій розсуд створювати нові органи. При цьому представники еліти у своїй самодіяльності враховували й бажання широких мас.
2-1) Ідеологія - це не лише духовні скрєпи й бажання провести всесвітню комуністичну революцію. Ідеологія - це уявлення про устрій своєї держави. Ідеологія Заходу - лібералізм, демократія блабла. Ідеологія РФ (на даному етапі) - тоталітаризм. Ідеологічне протистояння між Заходом і РФ проявляється в тому, що влада РФ змушена шкодити західним країнам і прагнути їхньої максимальної дестабілізації. Інакше російська влада не зможе пояснювати рядовим росіянам, заради чого вони (рядові росіяни) жертвують особистими свободами і правами. Аргумент "на Заході демократія, тому там теракти й голод, а вас тримають на повідку, тому ви ситі й у безпеці" змушувати багатьох росіян сидіти на повідку спокійно й не сперечатись. Це працювало в радянську епоху, це може працювати й зараз, але якщо радянська "залізна завіса" створювала достатньо надійний інформаційний бар'єр, то зараз, із розвитком інформаційних технологій, брехати про "загниваючий Захід" набагато важче. Тому ідеологічне протистояння дедалі загострюватиметься. Російська влада змушена буде всіми силами дестабілізувати західні країни або підіймати рівень життя в РФ вище за американський (бгг), інакше росіяни рано чи пізно масово прийдуть до висновку, що тоталітарний державний устрій гірший за ліберально-демократичний. Аналогічно з тим, як після зняття Горбачовим "залізної завіси" радянські громадяни масово прийшли до висновку, що керована компартією держава порівняно з капіталістичною державою - це якась жопа.
2-2) Великобританія не ставиться до РФ лояльно.
3. Сам факт зменшення територіальних володінь РФ призведе до кризи влади. Так, це буде критично. Хтось обов'язково проголосить царя ненастоящим, і якесь військо обов'язково збунтується.
Якими будуть можливості РФ (чи залишка РФ) у період системної кризи, ми побачимо трохи пізніше. Не знаю, скільки років залишилось, але ми точно доживемо.
Re: Вибачте, багатобукофф, але це детальне пояснення
Date: 2019-06-16 10:24 am (UTC)Re: Вибачте, багатобукофф, але це детальне пояснення
Date: 2019-06-17 06:36 am (UTC)