atejist: (кажу)
[personal profile] atejist

(початок: http://atejist.dreamwidth.org/5568.html)

Чіпляти на мене вбивство ніхто не збирався. Принаймі в перший день розслідування. Єдине запитання, котре стало для мене "незручним" - чи не чув я випадково, щоби хтось погрожував Харитькові. В мене одразу подумки промайнула відповідь: "Ні, ніхто, тільки Юрчишин обіцяв голову зірвати, але то якщо на місці застане..." Звісно, вголос я Герика не згадав. І сумління не заперечувало. По-перше, цю погрозу всерйоз сприймати не можна, по-друге, вона не адресувалася вбитому безпосередньо, по-третє, там же говорилось, хоч і непрямо, що голову відриватимуть у лісі. Отже, не той випадок.
"Гарячі сліди" вивели оперативну групу з погреба у двір і там безнадійно обірвалися. Схоже, якщо на вбивцю не нападе щиросердне каяття, то доведеться Харитьку заднім числом спіткнутися на сходах, упасти й отримати при падінні небезпечну травму. Не смертельну - впасти зі сходів туди, де він лежав, навряд чи можна. А от розбити голову до струсу мозку, піднятися, ступити кілька кроків, знепритомніти й потім померти за відсутності вчасної допомоги - цілком запросто. Власне, таке справді могло статися. Тільки я в це не вірю.

*****

Шостого липня я ледве дочекався вечора. До лісу мені було зовсім близько, тож із дому я вийшов, коли вже стемніло. З собою я взяв викидуху й ліхтар. Ліхтарю роботи буде багато. Ножу, сподіваюся, ні. Але все рівно брати треба. Як кажуть - фактична міра озброєння обернено пропорційна потребі в ньому.
Зрештою, якби мій внутрішній голос мав груди, то зараз би він точно бив у них кулаком. Аж так намагався переконати мене, що в лісі чекає страшна небезпека. Хоча, якщо так подумати... Нечиста сила відпадає. Місцевий чаклун помер. Хтось із відпочиваючих вип'є зайвого і почне буянити? Це вже реальніше. А, може, хтось цілеспрямовано полює на всіх, хто бачив гібридну папороть? Гм, тоді я мав би йти третім номером. Перший - старий Харитько, другий - Герик.
Так. Значить, Герик у небезпеці. Я це відчуваю. Треба його знайти, швидше. Добре, що я знаю, де його варто шукати. Там же, де я шукатиму папороть. Ми робили розвідку окремо, але я впевнений, що результати в нас однакові. Отже, зараз я шукатиму квітку, і його знайду заодно. Як би мені краще піти? Може, "за годинником", почавши з яру біля озерця? Ніяких "може", саме так і зроблю. Однозначно. Там особливе місце. Найзручніше для злочинців, але я там завжди почувався особливо комфортно. Місце сили, так би мовити, ги-ги... І я впевнений, що там я обов'язково щось знайду. Чи когось. Або квітку, або Герика. Цікаво, що саме? Чи кого?
Ось уже зовсім близько. Так, на всяк випадок ліхтар вимкну. Краще йти в темноті й помалу, але не привертаючи зайвої уваги. Тихше їдеш - далі будеш. Так усе ж таки, що мене там чекає? Опа... не квітка явно. Бачу інший ліхтар. Хто ж то встиг? Якщо Герик, то добре. Зараз підійду ближче й побачу.
Так, це він. Усе нормально. Мій ліхтар тепер теж можна вмикати.
Стоп! Ні фіга не нормально. У Герика зграя комарів сидить на обличчі, а він не реагує. Та й посмішка якась... не подобається мені. Добра посмішка, радісна, в принципі, я розумію - він щасливий, он якусь квіточку в руках крутить, здається, оце воно і є. Але...
- Герик, привіт! Знайшов-таки?
- Привіт! Як бачиш.
- А що це з тобою? Ти якийсь не такий!..
- Нічого зі мною, навпаки, мені класно!
- Класно?! Ти комарів не помічаєш?
- Чудово помічаю. Ось один, - Герик акуратно зігнав пальцем комара зі свого носа. - Ось другий, - він повторив цю процедуру з сусіднім комаром. - І так далі.
- А нічого, що вони тебе кусають?!
- Мені - нічого.
- Герик, признайся чесно: траву курив? Чи випив?
- Ні те, ні інше. До речі, добре, що нагадав: там вода прикольна, треба попити.
- Божевільний, ти куди?! Ти що, з озера пити зібрався?!
- Ну а звідки ж іще, тут джерелець поблизу немає.
- Капець... Герик, ходім додому, - я взяв його за руку. Щось мені вже не до папороті.
- Мені нікуди не треба йти.
- Тебе мама хотіла бачити.
- Вона мене вже бачила.
- Ні, ти не зрозумів, вона зараз хотіла бачити.
- Так, не зрозумів, навіщо це їй? - вмиротворена усмішка не покидала його обличчя.
- Герик, ходім, будь ласка!
- Ну, якщо ти так сильно хочеш...
З горем навпіл я вивів його з лісу. Звісно, якраз матері зараз краще Герика не бачити. Але залишати самого в лісі, в такому стані?.. Й сидіти з ним невідомо доки мені ажніяк не хотілося. Тому зараз - додому його, а потім...

*****

... А потім пройшов місяць. Ось я на правах хорошого хлопця розмовляю з головлікарем у його кабінеті. Я його розпитую про Герика, він мене - про квітку. Правда, без ентузіазму.
- Розумієте, лаборанти перевірили її на наявність усіх відомих отрут. І нічого не знайшли.
- Так ви ж самі кажете, що симптоми унікальні - отже, це має бути саме невідома отрута.
- Ви цю квітку нюхали? І я теж. А ми з вами живі-здорові.
- В мене імунна система хороша, у вас, напевне, також...
- Молодий чоловіче, у вашого друга здоров'я таке, що тільки заздрити! А нейронегативний параліч схопив його, як курча!
- Який-який параліч?.. То це все-таки відома вже хвороба?
- Чесно кажучи, це ми так її прозвали між собою у відділенні. Чорновий варіант назви, так би мовити. Хвороба таки невідома, ось дослідимо - якось її іменуємо. Може, коректніше, може, залишимо й так. А це просто робоча назва, ви ж розумієте, важко обговорювати з колегами щось таке, що жодним словом не назвеш...
- Так ви Юрчишина в лікарні для дослідів тримаєте?
- Молодий чоловіче, ви, мабуть, вважаєте, що це він нам потрібен, як матеріал для дисертацій? Повірте, в нас і без нього вистачає унікалів! Це йому потрібен наш нагляд! Ви уявляєте, що таке відсутність негативних емоцій і відчуттів?! Він не відчуває болю - це ж катастрофа, він не почує, коли його тіло почне зазнавати небезпечного впливу! До нього добереться вогонь, а він не почне його тушити чи втікати, бо відчуватиме лише тепло, як наче ванну приймає. На кожному кроці вашого друга підстерігає каліцтво. Хто за ним стежитиме? В будь-якому випадку потрібно, щоб із нього не спускали ока. Тим паче: те, що він страху не відчуває - звісно, чудово, але в нього повністю зникло відчуття небезпеки! Він не здатен до адекватних оцінок людей і ситуацій! Він дійсно психічно хворий, і причому тяжко! Зрештою, якби не такий діагноз, він би прямим ходом у тюрму пішов... це ж треба так спокійно признатись у вбивстві!
- Харитька?!
- Ну, отого діда, що ви в погребі знайшли... як його, я ж не знаю... Ви, схоже, ще не в курсі? Не слід було мені розголошувати, але таке спливе обов'язково, тому просто мовчіть і не базікайте зайвого раніше часу. Юрчишин хотів його зв'язати на кілька днів, а потім відпустити, але в діда під рукою виявився ніж... ну, він же не знав, що від нього хочуть - спробував зарізати нападника... А тому вже не до іграшок було, от і луснув діда з усієї сили. Той упав, головою вдарився - і готово. А через що, питається? Через оту саму квітку, яку ваш дід нібито хотів знищити завчасно. Тобто не ваш дід, ви мене зрозуміли... А тепер виявляється, що нічого в ній не було, тільки ви двоє стверджуєте, що вона пошкодила Юрчишину нервову систему. До речі, що це хоч за квітка така? Як вона зветься?
- Ой, я навіть не знаю... Раніше такої не бачив. Та я і не ботанік...
- Ну, раз вона у вашому селі росте, то мали би знати. Це я чоловік міський, мені можна пробачити, а ви-то... Ех, молодь... Як почала шпана клей по підвалах нюхати, так і пішли всякі аномалії на кшталт цього. Чесно вам кажу, я не вірю, що десь там у вашому лісі росте така бридота. То скоріше вашому другу якось помилково дісталася кінська доза якоїсь наркоти, він про те сам може не знати. А якщо це дійсно ця квітка... Знаєте, її ж могли завезти контрабандою - хіба мало зараз до нас усього завозиться? І якщо так, то не дивно, що ви її не знаєте. Може, вона десь там у джунглях росте. Але якщо так, то чому ж у ній нічого не виявили? От як ви уявляєте її дію на організм?
- В сенсі - як? Ну, уявляю, що росте собі рослина, в період цвітіння в її стеблі з'являється якась активна речовина. Контактуючи з повітрям, ця активна речовина утворює сильну отруту, здатну викликати в людському організмі оте... як ви називали?.. нейропараліч якийсь... Але ця отрута сама по собі теж є активною і швидко реагує чи просто розкладається. От. Тому, коли людина зриває квітку, зі стебла в місцях розриву виходить отруйна хмарка, вражає людину і швидко зникає. Склад отрути наразі невідомий, тому й невідомо, які сліди вона залишає за собою. Ну, в сенсі, які речовини утворюються з неї при розкладі. І коли моє припущення правильне, то оту нашу квітку можна хоч на молекули розкласти - а толку ніякого, бо ми навіть не знаємо, що шукати.
- Коли ваше припущення правильне, то шукати треба саму рослину. Раз ви з Юрчишиним стверджуєте, що цвіте вона у строго визначений період, то через рік ми з вами обов'язково зв'яжемось і спробуємо знайти. Ви ж місце пам'ятаєте?
- Та таке не скоро забудеш!..
- От і добре, значить, навідаємося. Раптом це щось принесе? Все рівно ніхто не може дати розумного пояснення, звідки взявся нейронегативний параліч. Доведеться, мабуть, вашу божевільну ідею перевіряти. Хоча - ще раз кажу - мені в це не віриться. Ніяк не віриться.

От і на здоров'ячко, - думав я, йдучи додому. І не треба вірити. Бо якщо раптом речовину зі стебла здобудуть учені, то через кілька років півпланети матиме психотропну зброю. А люди до цього ще не доросли. Тому хай собі шукають свою... до речі, а кого шукають? Я ж навіть не знаю, що це за потвора. Папороть не папороть, перевертень якийсь. Оборотень, папоротень... Папоротень квітучий. Що б то не було - хай шукають, я навіть чесно покажу місце... правда, там ніяких квіток уже не залишиться. І в інших місцях також. Хіба що я десь прохукаю пуп'янок і не ліквідую вчасно. Всю підряд папороть виривати я не стану, шкода, вона ж ні в чому не винна... це лиш де-не-де під неї чудовисько маскується. І старий Харитько її не хотів нищити, а він-то добре знав, що робить. Ех, жаль, не встиг я його розпитати про все це. Ну, головне, щоб я встиг на старості собі наступника обрати й розповісти хоча б те, що сам знаю!
From:
Anonymous
OpenID
Identity URL: 
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

atejist: (Default)
atejist

July 2017

M T W T F S S
      12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:31 am
Powered by Dreamwidth Studios